Поки європейські політики сперечаються про нові моделі безпеки, Москва вже давно діє за власним сценарієм — планомірно, холоднокровно й майже без опору руйнуючи західний порядок. Багато хто досі зводить російські атаки до кібератак, пропаганди чи диверсій. Але реальна картина значно ширша й небезпечніша.
Наприклад, буквально днями шведський генерал, глава Генштабу країни Мікаель Классон, відкрито заявив: Росія курує потоки наркотиків та нелегальних мігрантів до Європи через Північну Африку. І це не просто кримінал — це елемент великої стратегії дестабілізації ЄС і НАТО. І це черговий прояв тієї системи, яку Путін почав будувати ще двадцять років тому.
Коли у 2003 році Кремль знищив ЮКОС, багато хто сприйняв це як черговий внутрішньоросійський конфлікт. Насправді це була поворотна точка і генеральна репетиція диктатури, яка згодом вийшла далеко за межі країни. Захоплені активи були включені до вибудовуваної Путіним мафіозної вертикалі, де зрештою бізнес, силовики та кримінал злилися в єдину систему. Тоді була закладена логіка, що діє й сьогодні: контроль над економікою, політикою та суспільством як фундамент підготовки до війни.
Саме у 2003 році Путін і його банда відчули безкарність. У Заходу був шанс зупинити ескалацію, але він цього не зробив: ні санкцій, ні політичного тиску, ні реальних наслідків — із Кремлем продовжували вести бізнес і спілкуватися на міжнародних майданчиках. Якби Москва тоді отримала жорстку відповідь, світ міг би уникнути війни в Грузії, анексії Криму та повномасштабного вторгнення в Україну. Але Путін отримав сигнал, що йому дозволено все.
Знищення ЮКОСу фактично стало першим пострілом цієї війни — не артилерійським, а юридичним. Тоді почався злам незалежного бізнесу, а економіка була поставлена на рейки мілітаризації. З цього моменту Росія перестала бути ринковою державою і почала перетворюватися на машину для ведення війни: мобілізація ресурсів, тотальний контроль інформації, демонтаж незалежності, пошук механізмів незаконного збагачення по всьому світу.
У книзі “Мафіозна держава: як Росія не спромоглася стати демократичною”, що вийшла під моєю редакцією, детально описано, що мафіозна автократія неможлива без повної монополії на фінансові потоки. Саме тому Путін знищив або підпорядкував великий бізнес і замінив ринкові процеси корупційними схемами. Сьогодні Кремль однаково легко фінансує армію, спецоперації та пропаганду, просуває вплив через банки й компанії в Європі, підтримує європейських політиків і контролює нелегальні потоки — від зброї до наркотиків. Це продумана модель.
Приклади наводилися вже багато разів: Карін Кнайсль, колишня глава МЗС Австрії, яка танцювала з Путіним; фінський прем’єр Еско Ахо; італійський дипломат Чезаре Рагаліні; радник Берлусконі Анджело Кодіньйоні — список довгий. Усі ці люди формально мали представляти інтереси своїх країн, але після відставки з посад опинилися у “відділі кадрів Кремля”.
Останні заяви шведського генерала підтверджують те, про що експерти говорили роками: Росія використовує наркотрафік і нелегальну міграцію як зброю. Кремль співпрацює з угрупованнями в Північній Африці, спирається на кримінальні структури, створює штучні потоки мігрантів і паралельно запускає наркотрафік у Європу. Політичний хаос підсилюють популістські сили, які Москва активно підтримує. Це пряме продовження тієї моделі, що почалася зі справи ЮКОСу: мафія при владі застосовує злочин як інструмент державної політики.
Сучасна Європа дедалі сильніше відчуває наслідки цієї стратегії. Під виглядом енергетичних проєктів та бізнес-інвестицій Кремль проникає у критичну інфраструктуру та медіапростір. Контрольовані Москвою мережі лобіюють політичні рішення, що послаблюють європейську єдність. Дезінформаційні кампанії підривають суспільну довіру, кібератаки паралізують важливі системи. Нелегальна міграція та наркотрафік стають додатковими інструментами тиску на держави. Усе це формує нову реальність — Європа стала театром гібридної війни, де традиційні механізми безпеки вже не працюють. Якщо не визнати системний характер загрози й не діяти колективно, наслідки будуть дуже серйозними.
Путін будував не державу, а мафіозну структуру з ядерною зброєю. І ця структура діє не лише через армію, а й через кримінал, корупцію, міграційні кризи, наркотрафік і політичне втручання. Європа вже платить за цю помилку — і платитиме ще більше, якщо не визнає, що Росія веде проти неї війну вже двадцять років, і ця війна давно вийшла за межі традиційної.
Наслідки цієї стратегії вже відчувають мільйони європейців — від економічної нестабільності до зростання злочинності та соціальної напруженості. Прогнози експертів свідчать: без спільних рішучих дій ця загроза тільки зростатиме. Гібридні методи Кремля стають нормою, а не винятком, підриваючи саму основу європейської безпеки. Європа стоїть на роздоріжжі: або вона визнає повний масштаб загрози, або продовжить розплачуватися за помилки минулого.
Джерело: OBOZ.UA
